my-flowers.com.ua |

Вітаємо Вас на сторінках сайту
ДП "Солотвинське лісове господарство"

Історія нашого лісового господарства.

ДП «Солотвинське лісове господарство» розташоване в західній частині Івано-Франківської області на території Богородчанського адміністративного району, було створене в 1995 році згідно наказу Міністерства лісового господарства України від 25.06.1995 р. № 57 на базі лісів Солотвинського лісокомбінату, організованого в 1960 році за рахунок розділення Надвірнянського лісокомбінату, площа якого була 73 тис. га. і входить до складу Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства.

За Австро-Угорщини більшістю Богородчанських лісів володів барон Лібіх і лише у 1928 році їх, разом із цехами, що перероб¬ляли деревину, перекупила відома німецька фірма „Ґлезенґер і К". Річний обсяг заготівлі деревини на той час не був великим — 30-40 тисяч кубометрів, у той же час навіть на половину місцеві лісівники не заліснювали вирубки, а про рубки, пов'язані із доглядом за лісами-молодняками, загалом навіть не йшла мова. Можновладців найперше цікавила деревина, гроші. Рубки догляду почали проводитися у 1940 році, коли на базі польсько-швейцарського акціонерного товариства, котре опікува¬лося лісами, громадських та приватних лісів був заснований Солотвинський лісгосп, а загальна площа його угідь склала 30 тисяч гектарів. Однак історія нового підприємства не була бага¬тою на успіхи — більшість планів „перекроїла" Друга світова війна, а по її завершенню, рішенням нової влади угіддя лісгоспу було приєднано до Надвірнянського, а головну його садибу пере¬ведено в м. Надвірну.

Нову сторінку солотвинського лісівництва було написано аж у 1959 році, коли на базі колишньої Дзвиняцької озокеритної шах¬ти, Росільнянського, Солотвинського, Порогівського та Гутянського лісництв створили Солотвинський лісокомбінат. Впродовж кількох років тут були збудовані меблевий, боднарний, фанерний цехи, цех ширвжитку (всього їх налічувалось аж 16, де було зайнято більше 3,5 тисячі чоловік), а з угідь, що згодом передані лісфонду, спершу було долучено Межеріцьке, у 1964 році — Богородчанське, а ще через три роки — Сивульське та Манявське лісництва. Тут налагодили лісонасіннєву справу, створили цілу систему розсадників, розпочали закладку лісів на типологіч¬ній основі, налагодили заготівлю деревини, виготовлення на підприємствах комбінату стільців із гнуто-клеєвих деталей, а із відходів фанерного виробництва — щитового художнього парке¬ту.

З часу реорганізації комбінату і створення Солотвинського держлісгоспу тут не допускають розриву між рубками дерев та залісненням площ, розвивають побічне користування угіддями, мисливство. Налагодили переробку низькосортної деревини, для чого збудували цех та встановили обладнання.

ДП «Солотвинське ЛГ», створений, як нова юридична особа на теперішній час, в 2006 році згідно наказу Державного комітету лісового господарства України № 87 від 03.04.2006 р. «Про перейменування Солотвинського держлісгоспу і затвердження в новій редакції «Статуту».

Територія лісгоспу за лісорослинним районуванням розділена на 5 районів. В основу цього районування покладено зв'язок геоморфологічних комплексів, які знаходяться в єдності з рослинністю певної території.

Лісорослинне районування розроблене колективом інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного АН України за редакцією А.І.Барбарича.

Кліматичні умови формуються під впливом трьох головних факторів: географічного положення, циркуляції повітряних мас і рельєфу.

Із збільшенням висоти над рівнем моря на кожні 100 м середня температура повітря знижується в січні на -0.40. а в липні на -0.7°.

Кількість опадів збільшується із збільшенням висоти. Виходячи із зміни кліматичних характеристик із зміною висоти М.С.Андріановим в Карпатах було виділено декілька кліматичних зон. До помірної теплої зони віднесена рівнинна частина лісгоспу (висоти над рівнем моря - 380 - 500 м). Тривалість вегетативного періоду складає 210 - 215 днів. Помірна зона має межі висот 500 - 800 м над рівнем моря. Тривалість вегетативного періоду складає 170 - 190 днів. В основному, це район буково-ялицевих лісів. Вище до 1250 м над рівнем моря знаходиться прохолодна зона. У верхній її частині переважають ялинові високогірні ліси, а в нижній - буково-ялицеві, проте найбільшу площу в цій зоні займають ялиново-буково-ялицеві ліси. Тривалість вегетаційного періоду тут складає в середньому 158 днів. Помірно-холодна зона спостерігається в межах Гутянського лісництва, оскільки тут є висоти 1250 - 1500 м над рівнем моря. На цих висотах переважають високогірні ялинові та гірські соснові насадження. Вегетативний період тут скорочується до 120 днів. Коротка характеристика кліматичних умов, (середні показники) що мають значення для лісового господарства приведена в таблиці. Із кліматичних факторів, що негативно впливають на ріст і розвиток лісових насаджень є пізні весняні та ранні осінні заморозки, сильні вітри і снігопади, що приводять до вітровалів і сніголамів. В цілому, кліматичні умови району розташування лісгоспу сприятливі для зростання таких дере

вних і чагарникових порід: ялиці, ялини, бука, модрини, дуба, граба, ясеня, липи, явора, берези, вільхи чорної і вільхи сірої, ліщини, горобини, крушини, бузини червоної.

 Геологія, геоморфологія та гідрографія За стрімкістю схили в гірській частині поділяються (у % від загальної гірської площі): - пологі (до 10 градусів) - 21,6 - покаті (11-20 градусів) - 55,6 - стрімкі (21-30 градусів на південних і 21 -35 градусів на північних схилах) - 21,5 - дуже стрімкі (понад 30 градусів на південних і 35 градусів на північних схилах) - 1,3 Територія району розташування лісгоспу за характером рельєфу відноситься до Карпатської гірської фізико-географічної області і розташована в межах таких фізико- географічних районів

Найбільш високі відмітки у Гутянському лісництві мають гора «Ігровище» - 1740 м над рівнем моря і гора «Погорілець» - 1710 м над рівнем моря. Базис ерозії тут складає 610 м над рівнем моря. На території Манявського лісництва найбільші висоти мають: гора «Малиновиця» - 1200 м над рівнем моря і гора «Цекит» - 1190 м над рівнем моря, гора «Комарники» - 1030 м над рівнем моря. На території Росільнянського лісництва найбільша гора «Клива» - 869 м над рівнем моря із схилами до 25°, яка знаходиться в південній частині лісництва і відноситься до геоморфологічного району Майданського структурного низькогір'я. Прилуквинська височина, на якій розміщуються основні лісові масиви лісництва характеризується висотами в межах 500 - 540 м над рівнем моря. В Яблунському лісництві район низькогірського рельєфу краєвих хребтів має висоти від 480 до 650 м над рівнем моря. В південній частині лісництва, що відноситься до Горганів. розташовані найбільш високі гори: «Шиворіс» - 1058 м над рівнем моря і «Малиновиця» - 1238 м над рівнем моря. В Богородчанському лісництві горбистий рельєф має висоти від 380 м над рівнем моря (ур. «Нивочин») до 500 - 550 м над рівнем моря (ур. «Дзвиняч»).